Scorpionata
Never looking back... I hate being forced to do something I don't wish to...
Попри всі негаразди та жахіття, я все одно бачу дещо вельми позитивне в році, що минає. Але я - така я...

Я
«Я єсть народ, якого правди сила
ніким звойована ще не була.
яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла»
(П.Тичина)


Я – Україна. Поглянь-но на мене, світе.
Я молода: за двадцять із чимось літ
Я знала лиш, як барвінком і маком квітнуть,
Як журавлів восени відпускати в політ.
Я – Україна: зґвалтована й нерозбита,
Я піднімаюся знову з своїх колін.
Швидко змужніли мною народжені діти,
Швидко настільки, що вже вироста полин
З їхніх могил. І світанки, гарячі від «Градів»,
Душі вичерпують з їхніх численних ран.
Та я – Україна: крізь лють і крізь канонади
Я душі синів забираю із пекла – в рай.
Сотнями сотень відходять вони у вічність,
Падають, скошені, жертви чужої борні.
Хтось засіває злом, жне фальшиву вірність,
Хтось виграє, а серце болить мені.
Я – Україна! Вкарбуй в свою пам'ять, світе:
Поки тобі в толерантній твоїй * броні
Очі від сорому нікуди вже подіти,
Я, Україна, ховаю своїх синів,
Кращих синів. І доньок. Стікає кров’ю
Моя любов із глибоких сердечних ран.
І цей шлях я пройду до кінця, пройду крок за кроком:
Я пройду крізь вогонь, і крізь град, і крізь ураган.
Адже я – Україна: народжуюсь там, де вмирають
Ті, хто слабші, кому відродитись не стало сил.
На землі, іржавій від сотень тисяч поранень,
Підіймуться жита, а над ними розкинеться синь
Мого неба. І в ньому вже скоро, як завше, як вічно,
Як в забутий той час, що ніколи не бачив війни,
Знов злетять журавлі: із землі – і одразу у вічність.
І тоді я заплачу, мабуть, згадавши синів,
Тих синів, кому вже не всміхнуся в щасливу годину.
І впадуть мої сльози додолу осіннім дощем.
Але я… я уже не впаду. Адже я – Україна:
Я нарешті зросла, піднялася з колін, а іще –
Я нарешті жива. Не заламані руки, мов віти,
Не заплакані очі, й вуста не німі вже мої.
І хоч ти ніби поруч, завжди пам’ятай, мій світе:
За твій спокій заплачено смертю моїх синів.

* спочатку там було слово "білій" (натяк на білий і пухнастий Захід, який, втім, не поспішає нам допомагати так вже корисно), але мої колеги з якогось дива там побачили натяк на гум.конвої. Я обурилася, але дещо змінила.


З НОВИМ РОКОМ, МОЯ УКРАЇНО! З Новим роком, усі, кого я люблю, ціную, поважаю, кому я вдячна за підтримку в непростому році, що минув. Хто не підтримав - теж із Новим роков вас, Бог вам пробачить)))))

@темы: Скорпионство, Поэзия, Поздравления, ПЧелки, Наболевшее, Личное, Друзья